Лікбез по GPLv3 або Ніколи не довіряйте незнайомцям, особливо, якщо вони крадії
|
Нещодавно мав дуже неприємну розмову з одним крадієм, якій у своїй зухвалості дійшов до того, що відкрито вказує на своєму сайті про те, що викладає чужі модулі, бо наче має право згідно ліцензії GPL самого OpenCart.
З урахуванням того, що OpenCart дійсно розповсюджується під вільною ліцензією GPLv3, можна навіть нав'язати ідею, що це автори з форуму порушують ліцензію, накладаючи обмеження на використання своїх творів. Але давайте почитаємо щось трохи більше, ніж “GPL — це вільна ліцензія, яка дає право на розповсюдження коду”, адже там 11 сторінок тексту https://www.duralex.org/licenses/gplru.pdf (російською мовою). Також є ціла купа тексту тлумачень. І в додаток існують певні норми законів (на хвилиночку!).
(Update) Вже є судове рішення, яке доводить, що модулі є ОКРЕМИМИ творами!
Знайдено судовий прецедент, коли модулі під GPL V3 систему визнано окремими творами, які НЕ наслідують цю ліцензію (!).
Суть справи:
Розробник ядра та платних модулів Digital Heaven (Beijing) Internet Technology Co. Ltd подав до суду через те, що платні модулі були видані під пропрієтарною ліцензією на відміну від ядра під GPL і, відповідно, використовувати їх без дозволу було неправомірно. Пекінський суд з інтелектуальної власності (Beijing Intellectual Property Court) це підтвердив.
Опис прецеденту: тут — https://cms-lawnow.com/en/ealerts/2018/10/china-s-courts-pass-controversial-rulings-on-open-source-licensing А ще більш детально ось тут — www.slideshare.net/ShaneCoughlan3/open-source-copyright-case-in-china-english-translation
Так, в рішенні по тій справі сказано, що кожний випадок потрібно розглядати окремо. І це як мінімум відміняє автоматичну заразність, якою козиряють GPL-адепти. Тобто в судовому порядку потрібно ще довести, що той чи інший модуль має розповсюджуватися з GPL. А поки такого судового рішення немає, діє презумпція авторства і та ліцензія, яку обрав для свого твору автор.
Висувати якісь претензії щодо ліцензій модулів може лише правовласник OpenCart!
Лише правовласник має можливість висувати претензії щодо дотримання ліцензії. Такий принцип чітко визначений в українському законодавстві. Подібний принцип діє і в юрисдикції ЄС. Наприклад в справі VMware проти Крістофа Хеллвіга (2015–2019, Німеччина). Там була ситуація, що в одному продукті одночасно містився і закритий власний код, і відкриті частини коду Linux. Суд вирішив, що позивач не має прав висувати звинувачення, тому ще не був правовласником.
Як ми знаємо, правовласником OpenCart є не користувачі, а Деніел Керр. Тобто саме йому або його законному представнику потрібно подати позов проти автора конкретного модуля і виграти справу, лише в такому разі до такого модуля буде застосовуватися ліцензія GPL.
Далі, насправді, можна й не читати, але для допитливих є ще купа нюансів, які проливають світло на розкатану губу GPL-адептів і на політично-релігійну підґрунтя цієї ліцензії
В ліцензії є чіткі умови розповсюдження вільного коду
Ліцензія не лише надає права, але й вимагає виконувати деякі зобов'язання. Тож навіть до тих творів, до яких дійсно застосовується принцип вільного розповсюдження, накладаються певні вимоги.
В пункті 4 ліцензії зазначено, що в разі розповсюдження, необхідно передавати “точну копію” та належним чином повідомляти про авторські права. А так як згідно закону право на ім'я є невідторгним “відповідне повідомлення про авторські права” має містити не лише сповіщення про GPL, а й сповіщення про авторство на будь якій копії модуля.
Пункт 5 ліцензії каже, що в разі модифікації, "робота повинна містити помітні повідомлення, які вказують, що ви її змінювали, та наводять відповідну дату".
Як ми знаємо, пірати не вказують авторство модулів, і не описують зміни, які вони там зробили, та видаляють відомості про авторів, що є прямим порушенням самої ліцензії, якою вони намагаються прикриватися.
Суперечливий статус модулів в самій ліцензії
В тексті ліцензії взагалі нічого не сказано про модулі. Цікаво, що слово plugin в принципі не зустрічається, хоча в тлумаченнях вже є окремий розділ про плагіни. Там сказано:
Протиріччя в тлумаченнях GPL
У поясненнях до ліцензії GPLv3 чітко вказано, що вона аж ніяк НЕ розповсюджується на:
В багатьох випадках куплені модулі містять комбінацію різного роду файлів, і деякі з цих файлів 100% не підпадають під вільне розповсюдження. Тому "хотєлки" щодо модулів, трішечки суперечать іншим положенням тих самих тлумачень.
Підміна понять в GPL v3
У визначеннях ліцензії GPL v3 є термін "Охоплений твір", на якій діє ліцензія. І в нього є окрема історія.
Прикол у тому, що коли у версії GPL v2 адепти використовували термін "похідний твір", то суди посилали їх в одне місце, про що є окрема стаття на профільному сайті http://web.archive.org/web/20250325041731/https://copyleft.org/guide/comprehensive-gpl-guidech5.html. Адже, є закон, і там є читке визначення терміну похідних творів, і ні про яку спільну пам'ять в законі не йдеться. Лише про інструкції коду.
Тому у Фонді вільного програмного забезпечення (FSF) запарилися, найняли купу юристів і придумали новий термін, щоб було не так пальоно, що це насправді те саме зазіхання на чужі авторські права, але з іншою назвою.
Ми вже не будемо акцентуватися на тому, що фраза "вільне ПЗ" вводить багатьох в оману, адже насправді воно має всі ознаки пропрієтарного, тому що GPL жорстко регламентує, що і як можна робити, а що ні. Але "вільне" та "ПЗ без власників" мало б означати повну свободу дій, що приваблює новачків, але чого насправді тут немає.
Також викликає сумніви тон тлумачень ліцензії GPL. Вони всюди, де прямо не застосовується GPL, рекомендують просто надавати інші дозвільні ліцензії, уникаючи фраз, що насправді, якщо може застосовуватися інша ліцензія, то вона може бути і пропрієтарною. А це вже викривлення фактів на користь конкретної ідеї.
Ідеолог GPL з сумнівною репутацією
Ліцензія GPL v3 та її ідеолог Річард Столмен мають певну не найкращу репутацію в індустрії. Навіть в середовищі прихильників відкритого коду. Адже при тому, що він так багато говорить про свободи користувачів, його діяльність більше зосереджена на тому, щоб карати фірми, ніж насправді допомагати користувачам, як це роблять інші Open-source інституції.
Одна з ключових фігур у світі відкритого програмного забезпечення та руху Open-source, Ерік Реймонд, вважає Річарда Столмена фанатиком. А щодо риторики FSF він написав:
http://esr.ibiblio.org/?p=4386
Головний архітектор Linux та автор Git Лінус Торвальд називає ліцензію GPL v3 «хрестовим походом». Він також писав: «Я думаю, що «свобода» — це нормально, але ми тут не говоримо про рабство», — написав Торвальдс. Також він називає своє ПЗ «відкритим», щоб відрізнити його від прихильників «вільного програмного забезпечення» та уникнути асоціації з ними» —
А от під новиною, що Столмен рекомендує не слідувати за Торвальдом, користувачи пишуть в коментарях таке:
https://www.osnews.com/story/18600/richard-stallman-dont-follow-linus-torvalds/
Столмен виступив проти того, щоб пропрієтарне ПЗ ставало публічним надбанням вже через 5 років! Як так?!
Є окрема стаття з критикою GPL, в якій висвітлено цікавий факт: Річард Столмен виступав проти законопроекту, згідно якого будь яке (навіть пропрієтарне) програмне забезпечення могло ставати суспільним надбанням вже через 5 років (наразі це 70 років або більше). Звучить абсурдно, чи не так? Але автор статті знаходить логічне пояснення: Столмену вже не потрібно, щоб ПЗ відповідало знаменитим 4 свободам, тепер йому важливіше підтримувати контроль над тим, як інші люди можуть розповсюджувати та використовувати програмне забезпечення у своїх продуктах. Також там звертають окрему увагу, що саме проти контролю і власництва виступав Столмен в своєму есе «Чому програмне забезпечення має бути вільним» при тому, що саме контроль і власництво притаманні ліцензії GPL V3 та самому Столмену, який прагне контролювати інших розробників — https://www.paritybit.ca/blog/free-software-is-an-abject-failure/
Чиї інтереси насправді захищає FSF?
В США склалася така практика, що громадські організації прагнуть, щоб серед керівництва та активних членів були представники тієї групи, чиї інтереси вони захищають. Це надає легітимності й довіри. У випадку ж з Фондом вільного програмного забезпечення серед керівництва немає реальних користувачів, тим паче бізнес-користувачів, про розчарування яких Столмен згадує на прикладі використання принтеру в своєму есе "Чому програмне забезпечення має бути вільним".
Цікаво, що натомість в FSF є юристи та навіть професора політичної філософії...
А чи є у FSF відділ, який вивчає шляхи співпраці розрізнених груп у створенні спільного ПЗ, щоб це якось спонукало розробників до сумісної роботи або окупало процес створення? Ні, такого відділу також немає.
В розумінні Столмена ПЗ починається з етапу розповсюдження, він якось не бере до уваги, що 80%-90% прогам так ніколи і не виходить в світ через фінансові труднощі та інші ризики, які бере на себе автор ПЗ або видавець. Але звідки йому знати про ці витрати та ризики, якщо він все життя сидить на дотаціях?
Столмен порівнює вартість створення нової копії ПЗ (яке вже готове й пройшло багато перешкод на шляху до створення першого екземпляру) з вартістю створення нового екземпляру стільця або автомобіля, показуючи, яким несправедливим є світ софту, коли можна просто взяти та скопіювати одним натисканням клавіш. Але він чогось не говорить про розмір націнки до тих самих стільців та автомобілів, який так само не дуже справедливий, якщо порівнювати собівартість, фінальну ринкову ціну та чисті прибутки власників заводів... Щось я не чув, щоб власники автомобільних заводів працювали на благо суспільства, але саме цього вимагає Столмен від правовласників програмного забезпечення. Це при тому, що правовласники ПЗ не влаштовують людству проблем з екологією, як це роблять автомобільні компанії, які чомусь здаються Столмену більш благородними.
Відомий у світі відкритого програмного забезпечення американський програміст і публіцист Роберт М. Лефковіц (нік r0ml), звертає увагу на те, що FSF претендує на позбавлення законних прав розробників заради мети, яка нікому до кінця не зрозуміла:
https://r0ml.medium.com/free-software-an-idea-whose-time-has-passed-6570c1d8218a
Як відомий адепт GPL підлаштовує її під власні потреби та судиться з сайтами, які розповсюджують "GPL-модулі"...
Інший відомий адепт GPL v3 Метт Мулленвіґ взагалі створив міні-корпорацію, в який за допомогою цієї ліцензії він примушує розробників модулів та шаблонів видавати свої твори під GPL на користь процвітанню його власного бізнесу.
Найбільш відомий його конфлікт з розробником шаблонів Крісом Пірсоном, який стверджує, що шаблони не підпадають під дію GPL. Конфлікт тривав кілька років, був навіть суд за володіння доменом, але питання дотримання GPL в суді чомусь так і не піднімали.
Подібний конфлікт стався у нього і з Envato. Мулленвіґ навіть блокував у спільноті всіх авторів, які продають там шаблони. Він вимагав, щоб на тому маркетплейсі діяла ліцензія GPL. Але й тут до суду не пішов. Це наводить мене на думку, що адепти GPL прекрасно розуміють незаконність своїх вимог щодо автоматичного ліцензування розширень, але продовжують співати гарну пісеньку, якщо вона сприяє покращенню їх доходу.
А одного разу, коли Метт Мулленвіґ зрозумів, що втрачає гроші через те, що сторонні ресурси продають нулені GPL-модулі, він пішов з ними судитися. Справу зрештою зам'яли через те, що Мулленвіґ трішечки забрехався. Потім він виправдовувався так:
https://ma.tt/2024/11/gpl-clarification/
Виходить, або мужик не розуміє суті вільного розповсюдження ПЗ, за яке так топить, або просто експлуатує цю ліцензію в своїх корисливих цілях так, як йому це вигідно, підлаштовуючи свою гнучку мораль.
А його юрист взагалі заявив:
В чому власне сенс GPL?
Навіть критики Річарда Столмена високо цінять його вклад в рух за відкрите програмне забезпечення, яке мало велику користь для розповсюдження програм з відкритим кодом (в тому числі з іншими ліцензіями). GPL-ліцензія стала юридичним документом, на якому базувалася боротьба зі зловживаннями корпорацій, які збагачувалися на відкритому програмному забезпеченні, не доклавши зусиль до його створення. Зрештою технічні компанії таки почали спонсорувати open-source проекти (щоправда вони частіше співпрацюють з менш релігійними фондами).
Щодо розробників, у знаменитому ессе Столмена сказано, що він націлений на тих, хто з самого початку розділяє його філософію. Він навіть визнає правомірність ідеї, що з деяких сторін виходить, що "майнові права на програми призначені для надання роботодавцю автора тих привілеїв, на які він заслуговує", і доводити зворотне він навіть не хоче. Він каже що філософія "Вільного ПЗ" для таких людей просто не призначена. Немає жодних тверджень Столмана, де він намагався би боротися з розробниками, які доповнюють опенсоурс системи додатковими пропрієтарними модулями, надаючи їм більше привабливості в очах користувачів.
В цій статті критика стосується не стільки FSF та GPL, скільки намірів їх нечесних адептів та завуальованих під них крадіїв "натягнути сову на глобус", тобто застосувати ліцензію системи OpenCart на модулі, які насправді є окремими творами і мають окрему ліцензію.
Всі судові прецеденти, де GPL суттєво вплинула на хід справи, мали формулу: Постачальник 1 —> Постачальник 2 —> Клієнт
Тобто це саме те, проти чого боровся Столмен. Взяли чуже, видали за своє і продали клієнту. Маємо лише одні правовідносини Клієнта з Постачальником 2, якій щось взяв у Постачальника 1 + приховав джерело походження коду або заборонив доступ до того, що вже було відкритим. Це особливо несправедливо, коли компанія, яка виробляє технічні пристрої не вклавшись в створення ПЗ, просто бере його і забороняє потім користувачам вносити зміни та покращувати весь продукт загалом. Тобто використали чужу роботу, щоб контролювати дії користувача.
З розширеннями (модулями, плагінами) ми маємо зовсім іншу картину:
Постачальник 1 —> Клієнт <— Постачальник 2
Тобто Постачальник 1 поставив систему, яка є безкоштовною і доступною всім (наприклад OpenCart). А вже після того, клієнт звернувся до Постачальника 2, щоб змінити щось в роботі системи, покращити її (купив додатковий модуль).
Це два різних договори в двох різних правовідносинах одного клієнта з двома різними постачальниками. Тому Постачальник 1 не має право голосу в угоді Клієнта з Постачальником 2. Він не може диктувати умови взаємодії, тому що продається не його робота, а окремий твір, якій користувач може купувати, а може не купувати. І від цього система не перестане працювати. Жодних зловживань тут немає, тому що жодний нормальний модуль не забороняє користувачам щось змінювати в системі OpenCart, яка була є і залишається відкритою.
За цією схемою, немає жодних прецедентів, де GPL би впливав на хід судової справи.
А яку взагалі юридичну силу має ліцензія GPL v3?
Варто задуматися, а що взагалі означає слово “ліцензія”. По суті це договір ліцензування між двома сторонами (правовласник та користувач). Як ми розуміємо, будь якій договір має відповідати місцевому законодавству.
На профільному сайті, якій пояснює ідеї “копілефту”, розміщена ціла стаття про похідні твори (http://web.archive.org/web/20250325041731/https://copyleft.org/guide/comprehensive-gpl-guidech5.html), в якій визнається, що положення ліцензії GPL можуть вступати в конфлікт з національними законами. Там прямо написано: “Саме похідний характер твору щодо вільного програмного забезпечення вимагає дотримання умов відповідної ліцензії. Тому виникає питання: що саме є "похідним твором"?” Також там визнається, що суди США більше схиляються до визначення “похідного твору” в законі про авторське право і мають власні методи оцінки похідності.
І в законі США, і в українському законі про авторське право програми розглядаються як "набір інструкцій", а не як місце в пам'яті. Так само в обох юрисдикціях є чітке визначення похідного твору, якій має бути "заснований на одному або кількох попередніх творах" (в законі США) та "твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору" (в законі України).
Подібним чином похідні твори визначає й eстонське законодавство (форум зареєстрвоаний саме в цій юрисдикції).
Тобто, похідний твір з точки зору законодавства не може взятися з нізвідки, він має бути зміненою версією чогось, що вже існувало. І якщо такого модуля не було в опенкарті, то він вже не може вважатися похідним твором. А закон має більшу юридичну силу, ніж ліцензія GPL.
Тому визначення похідних творів в розумінні GPL не відповідають дійсному законодавству (!)
Як визначають похідність творів суди США на практиці?
У вже згаданій статті на сайті copyleft.org надається опис того, як суди в США визначають, чи є програма похідною чи ні.
Першочергово відсіюється все, що не може бути захищеним. Адже авторське право не поширюється на ідеї, процедури, процеси, системи, методи роботи, концепції або принципи, що містяться в оригінальній програмі. Саме реалізація цього правила, що вимагає "відфільтрувати" непідлягаючі захисту елементи, є найчастішою причиною розбіжностей у судовій практиці.
Суд аналізує, чи скопійовані захищені елементи і наскільки вони суттєві у загальній структурі програми. Якщо захищені елементи, що містяться у другій програмі, є значущими, вона визнається похідною від першої. Якщо ж скопійовані елементи є незначними, друга програма не вважається похідною.
На основі цієї статті в мене взагалі виникло враження, що похідність програми стає правовим питанням, коли в одну програму скопійовано код з іншої майже рівноцінної програми, і вони є конкурентними... Або інша площина — це коли виробники технічних пристроїв беруть за основу код під GPL, і при цьому забороняються користувачам вносити зміни, тобто привласнили чужий готовий код і модифікували його так, щоб заборонити його редагування, ну або не надали похідний код (справи BusyBox, Tivo, Samsung).
Немає захисту для «методів роботи»
Найбільш цікавий пункт тієї статті на сайті copileft.org — “Немає захисту для «методів роботи»”. Тобто "дослівне копіювання ієрархії команд меню або будь-який інший «метод роботи» не може бути основою для визначення того, що одна робота є похідною від іншої".
Найцікавішим прикладом застосування цього принципу є справа Oracle проти Google. Верховний Суд США ухвалив рішення на користь Google, визнавши використання Java API "добропорядним використанням" (fair use), хоча ухилився від остаточного визначення, чи є декларативний код незахищеним як "метод роботи", залишивши це питання відкритим.
Але юридично більш однозначною в цьому питання є справа SAS Institute проти World Programming Ltd (C-406/10) в юрисдикції ЄС, коли суд постановив, що одна програма може вільно використовувати API іншої програми, бо це є використання функціональності програмного забезпечення без копіювання його коду.
Дисбаланс сторін в GPL
Як ми пам'ятаємо, ліцензія — є видом цивільного договору.
Загальновизнаною є практика, коли правовласники платформи укладають з авторами розширень окремі угоди, де чітко визначено, що авторське право залишається за авторами, навіть якщо вони використовують API платформи.
Приклади під спойлером
Прихований текст
Умови відомої безкоштовної платформи:
Ви повинні мати угоду про ліцензію для кінцевого користувача та політику конфіденційності для кожного розширення з вашими клієнтами. Adobe не є стороною цих умов. Ви не повинні припускати, що Adobe несе відповідальність за ваші розширення.
Умови відомої платної платформи:
"*** API(і)" означає все програмне забезпечення, включаючи рутинні процеси, структури даних, класи об'єктів, протоколи, програми, шаблони, бібліотеки та інтерфейси, інтерфейси програмування додатків (API), набори для розробки програмного забезпечення (SDK), інструменти для розробників, технічну документацію, оновлення та інші пов'язані матеріали, незалежно від того, чи є вони матеріальними чи нематеріальними, у будь-якій формі або середовищі, які надаються Shopify або іншим способом, що надається вам.
А ще в Terms of Service:
Ми не претендуємо на право власності на матеріали, які ви надаєте ***; однак ми вимагаємо ліцензію на ці матеріали.
Навіть у Wikipedia пише, що у багатьох випадках API є частиною набору розробки програмного забезпечення (SDK), якій в свою чергу є набором “засобів розробки, утиліт і документації, який дає програмістам змогу створювати прикладні програми за визначеною технологією або для певної платформи”.
А як ми пам'ятаємо, методи та засоби роботи не можуть бути захищеними!
Таким чином ми можемо стверджувати, що поширеною практикою є така, коли правовласники програм не диктують вибір ліцензій на розширення. Подібне зазіхання в GPL є нечесним та суперечить звичаям "ділового обороту, вимог розумності та справедливості", Стаття 627 ЦК України.
В інших країнах також діють вимоги щодо справедливості договорів. Наприклад в США відома справа Williams v. Walker-Thomas Furniture Co., в якій суд визнав контракт недійсним через порушення балансу вигод на користь однієї з сторін.
З високою ймовірністю GPL може бути визнана не дійсною для авторів розширень через очевидний дисбаланс сторін, але звісно, якщо така справа взагалі коли-небудь буде розглядатися в суді.
"Модифікований твір" ≠ модифікатор в Opencart
Окрім того за визначенням ліцензії "Модифікувати" твір "означає скопіювати або змінити весь твір чи його частину... Отриманий твір називається "модифікованою версією" початкового твору або твором, "створеним на основі" початкового твору".
І тут у багатьох виникає нерозуміння. Адепти GPL думають, що модулі містять модифікатори, значить, вони створюють "модифіковану версію" OpenCart. По суті це є прикладом полісемії, коли ті самі слова мають різні значення (в одному випадку юридичне, в іншому суто технічне).
Тому перед тим як вживати термін (тим паче юридичний), варто подивитися, що він насправді означає. Адже виходить зовсім по класиці: якщо ви маєте якесь власне уявлення, про те, що телевізор — це коробочка з кнопочкою, яка показує кіно (і навіть знаєте, як його увімкнути), це ще не означає, що у вас є розуміння, які фізичні процеси там відбуваються під час увімкнення.
На жаль, досить часто прихильники GPL навіть не читають текст самої ліцензії, вони не мають реального розуміння, що конкретно там на написано. Не кажучи вже про те, що закон має вищу юридичну силу, ніж якась ліцензія. Вони покладаються виключно на власне уявлення, що мала б означати фраза "вільне ПЗ". Тому для таких фантазерів звернемо увагу, що ліцензія GPL стосується модифікованого твору, якщо він є таким в момент постачання. А положення ліцензії про спільну пам'ять та обмін даними неодноразово були відхильні в судах.
Очевидно, що збірка на базі опенкарт (як наприклад ocStore) є прикладом модифікованої версії твору. Тоді як модуль, який постачається окремо і не копіює реалізацію методів системи опенкарт, є окремим твором, і тому ліцензія GPL на нього не розповсюджується.
Те, що модифікатори технічно змінюють файли програми на стороні клієнта, — це відбувається за допомогою вбудованого API системи (принаймні з версії OpenCart 2). Відповідно це аж ніяк не створює "модифікованого твору" в розумінні термінів самої ліцензії GPL v3. І тим паче не створює "похідного твору" в розумінні закону.
Унікальна особливість українського законодавства (!)
Стаття 33 закону України Про авторське право і суміжні права чітко вказує, що передача права на використання (тобто ліцензія) вважається дійсною лише в разі, якщо:
Цей пункт фактично відміняє посягання GPL на вільну передачу модулів, навіть в тому разі, якщо колись ми таки отримаємо прецедент, що в якійсь іншій країні суд зобов'яже авторів розширень випускати свої твори під тієї самою ліцензією, що й сама система.
Резюме
З модулями ми OpenCart маємо таку картину:
P.S. Важливо чітко розуміти, що навіть якщо OpenCart (продукт А) поширюється за ліцензією GPL, то це ще не означає, що модулі (Продукт Б) також повністю підпадають під цю ліцензію і не містять захищених авторським правом частин.
P.P.S. Якщо ви крадете — це ваш вибір. GPL тут взагалі ні до чого! Але якщо вам не соромно красти, то чому соромно називати себе крадіями? Чому соромно подивитися правді в очі? Адже крадіями ви стаєте не тоді, коли ми про це говоримо, а тоді, коли ви крадете. Від того, що хтось перестане називати вас крадіями, ви не перестанете ними бути, сам факт крадіжки нікуди не дінеться. Щоб перестати бути крадіями потрібно просто перестати красти. |
-
1

84 коментаря
Recommended Comments
Створіть аккаунт або увійдіть для коментування
Ви повинні бути користувачем, щоб залишити коментар
Створити обліковий запис
Зареєструйтеся для отримання облікового запису. Це просто!
Зареєструвати аккаунтВхід
Уже зареєстровані? Увійдіть тут.
Вхід зараз